Британські жінки-волонтери на Балканах в роки Першої світової війни

Анотація

Проблематика волонтерських рухів на війні стала особливо актуальною в умовах сьогодення, що зумовлює важливість вивчення не лише власного, а й закордонного історичного досвіду. Завданням дослідження є висвітлити діяльність британських добровільних жіночих медичних місій на Балканах в роки Першої світової війни, а саме під час бойових дій на Сербському та Салонікському фронтах. Методологія дослідження побудована на принципах історизму, об’єктивності та системності. З-поміж загальнонаукових методів застосовано методи аналізу та синтезу, а серед спеціально-історичних – проблемно-хронологічний, історико-системний, просопографічний методи. Дана розвідка є першою в українській історичній науці, що присвячена окресленій проблемі. Під час Першої світової війни жінками-медикинями Британії було ініційовано рух із добровільної допомоги британській армії та військам країн-союзників. Багато із активісток цього руху самі мали намір потрапити до збройних сил, однак одержали відмову, тож знайшли себе у волонтерських організаціях. Найбільшими та найвідомішими з таких ініціатив стали так звані Шотландські жіночі госпіталі (Scottish Women’s Hospitals, SWH). Окрім них, активно діяли загони Червоного Хреста та низка менших організацій та груп. Діяльність медичних місій була спрямована насамперед проти епідемій, що розгорілися на Балканах під час та після війни – тифу, малярії та іспанського грипу. Допомога з боку означених організацій була вкрай позитивно сприйнята сербами, адже у них катастрофічно бракувало власних кадрів. Частина британських волонтерок загинула. Чимало медикинь продовжили свою роботу на Балканах і після війни, оскільки встигли налагодити дружні зв’язки з місцевим населенням, громадськими та політичними діячами Сербії та майбутнього Королівства Югославія. Діяльність учасниць волонерського руху була і надалі спрямована на подолання важких наслідків війни, проти поширення епідемій, а також на організацію їдалень, дитячих притулків тощо.