Танатологія та анатомія французького хірурга Марі Франсуа Ксав’є Біша

Анотація

Французький хірург і анатом Марі Франсуа Ксав’є Біша заснував дисципліну гістологію та вивчення тканин, іноді його називають «батьком описової анатомії». Біша опублікував чотири основні праці, які створили міцний плацдарм для подальшої трансформації медицини через фізіологічні дослідження. Його класифікація тканин дала нову елементарну одиницю для розуміння хвороби, і в певному сенсі заклала основи для розвитку гуморальної патології – ідеї, що хвороба зумовлена дисбалансом основних гуморальних речовин. Біша перебував під сильним впливом П’єра Дезо, відомого хірурга і професора. Лікарський талант Біша був швидко помічений сучасниками і він став не тільки найціннішим учнем Дезо, але й його близьким другом та послідовником. Дезо переважно був практичним хірургом, але Біша адаптував його методи і підхід до фізіології. У 1798 р. Біша почав публікувати праці про можливу класифікацію різних тканин окремо від органів, які вони утворюють. Книга «Трактат про мембрани та оболонки» була опублікована в 1799 р., а через два роки він випустив «Загальну анатомію в застосуванні до фізіології та медицини». Взяті разом, ці роботи виражають значне спрощення уявлень про причини хвороб взагалі. Відзначається також провідна роль Біша в розвитку гістології. Класифікуючи двадцять один вид тканин, Біша покладався на їх зовнішній вигляд, а також на визначення того, як кожен вид реагував на хімічні речовини та інші способи розкладання. Він замочував тканину, випікав її, кип’ятив, сушив і спостерігав, як вона гниє. Він досліджував, як вона реагує на кислоти та будь-які впливи. Публікація «Фізіологічних досліджень життя і смерті» у 1800 р. стала втіленням ще більшої мети Біша – переосмислення фізіології. Біша пішов двома шляхами. Він перейняв і розширив класифікаційну діяльність, яка розвивалася в медицині протягом XVIII століття. Крім того, використовуючи свій досвід у хірургії та розтині, він застосував експериментальні процедури для розуміння функцій тканин. Перехід від таксономії до розуміння функції в науці є досить поширеним явищем, але зрідка кому вдається досягти і того, і іншого.