Історія державно-церковних відносин в СРСР на заключному етапі його існування та в країнах пострадянського простору в перші роки їх незалежності

Анотація

У статті досліджено державно-церковні відносини в СРСР в останній період його існування в часи горбачовської перебудови та в країнах пострадянського простору в перші роки їх державної незалежності. Показано, що релігійна політика в СРСР в останній період його існування була невід’ємною частиною загальнополітичного курсу, який проводив очільник Комуністичної партії і Радянської держави М.С. Горбачов. Так, у 1985-1987 рр. Релігійна політика в основному слідувала лінії, характерній для правління Л.І. Брежнєва і наступних керівників СРСР, тобто була спрямована на повний контроль партійно-державного апарату за релігійним життям. З 1988 р. починається зміна пріоритетів релігійної політики, перехід радянської держави до визнання релігійних прав громадян і лояльного ставлення до церкви та інших релігійних організацій. Результатом цього періоду стало прийняття 1 жовтня 1990 р. Закону СРСР «Про свободу совісті та релігійніорганізації», після чого в країні склалася принципово нова система державно-церковних відносин, оскільки релігійні організації отримали належну правову основу своєї діяльності та набули правоздатність юридичної особи. З прийняттям цього Закону в СРСР був покладений кінець тотальному державному контролю за діяльністю релігійних організацій, атеїзм офіційно перестав бути державною політикою.

Зроблено висновок, що у заключний період існування СРСР були створені всі необхідні умови для вільного сповідування будь-якої релігії та вільної діяльності релігійних організацій різних конфесій без жодного незаконного втручання з боку держави. Такий стан державно-церковних відносин залишався у колишніх радянських республіках і на момент отримання ними державної незалежності. Набувши міжнародної правосуб’єктності та отримавши міжнародно-правов евизнання з боку інших держав світу, всі пострадянські держави прийняли нові конституції та привели своє внутрішнє законодавство, зокрема з питань прав людини на свободу совісті та вільне сповідування будь-якої релігії, у повну відповідність до взятих на себе міжнародних зобов’язань.