Роль Ірану в іракській війні 2003–2011 рр.: прорахунки США та уроки для України

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Анотація

У статті проведено аналіз стратегії дій адміністрації США під час війни в Іраку 2003–2011 рр. Увагу закцентувано на прорахунках у розумінні внутрішньополітичної ситуації в Іраку, недооцінціролі Ірану, ігноруванні цілей задіяних у війні акторів.


Досліджено, як хибні уявлення політичного істеблішменту Вашингтону, зокрема про готовність іракського суспільства до повалення режиму Саддама Хусейна, створили необґрунтовану фактами, далеку від дійсного стану справ реальність, в рамках якої діяли коаліційні сили в період 2003–2011 рр. і після того.


Значну увагу приділено аналізу рішень Ірану, який, на відміну від США, діяв прагматично, стратегічно вивірено, поступово встановлюючи контроль над політичними, економічними та безпековими структурами Іраку через проксі-сили та ідеологічний вплив.


Проводяться паралелі з російським повномасштабним вторгненням в Україну у 2022 році, наголошуючи на спільності помилок — недооцінці противника, хибних аналітичних моделях, спрощеному баченні внутрішніх політичних процесів тощо.


У тексті закцентувано увагу на недостатності української академічної рефлексії на тему, незважаючи на наявність значного масиву іноземних досліджень, які, однак, часто мали ознаки політичної заангажованості. Наголошено на необхідності переосмислити наслідки іракської кампанії в контексті сучасних геополітичних змін, зокрема формування російсько-іранського альянсу у війні проти України. Проведено аналіз робіт як іноземних, так і українських науковців, які зробили внесок у дослідження зазначеної тематики.


Наголошено на необхідності враховувати уроки війни 2003–2011 рр., формуючи суб’єктну зовнішню політику, що ґрунтується на прагматизмі, чіткому розумінні інтересів і стратегічних цілей. Підкреслюється важливість національної самоідентичності, релігійної та культурної спадщини як чинників м’якої сили у протистоянні зовнішнім загрозам.


Зроблено спробу не тільки переосмислити зовнішньополітичну стратегію України, але й визначити напрямок трансформації української дипломатії, з переорієнтацією, в першу чергу, на ефективність, плановість, засновану на перманентному аналізі раціональність.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Гуменюк, Б. і Калінчук, О. (2025) «Роль Ірану в іракській війні 2003–2011 рр.: прорахунки США та уроки для України», Проблеми всесвітньої історії, (31), с. 130–142. doi: 10.46869/2707-6776-2025-31-8.
Розділ
Статті
Біографії авторів

Б.І. Гуменюк

Гуменюк Борис Іванович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії міжнародних відносин та гуманітарних дисциплін Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

О.А. Калінчук

Калінчук Олександр Анатолійович – аспірант Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Посилання

Nader, A. (2015, January1). Iran’s role in Iraq: room for U.S.-Iran cooperation? JSTOR. [Online]. Available from: http://www.jstor.com/stable/resrep02425 [In English].

Helfont, S. (2023). How America misunderstood Iraqi politics and lost the war. [Online]. Available from: https://www.fpri.org/article/2023/03/how-america-misunderstood-iraqi-politics-and-lost-the-war [In English].

Zunes, S. (2001). Foreign policy by catharsis: the failure of U.S. policy toward Iraq. Arab Studies Quarterly, 23(4), pp. 69–86. [In English].

Gregg, H.S. (2023). Operation Iraqi Freedom: learning lessons from a lost war. [Online]. Available from: https://www.fpri.org/article/2023/03/operation-iraqi-freedom-learning-lessons-from-a-lost-war [In English].

Baudrillard, J. (1995). The Gulf War did not take place. Bloomington: Indiana University Press. [In English].

Ala’Aldeen, D. (2020). A decade of U.S. and Iranian policy towards Iraq will shape 2020. [Online]. Available from: https://www.washingtoninstitute.org/policy-analysis/decade-us-and-iranian-policy-towards-iraq-will-shape-2020 [In English].

Guzansky, Y. (2011). “Made in Iran”: the Iranian involvement in Iraq. Strategic Assessment, 13(4), pp. 85–100. [In English].

Dildar, I.A. (2016). Iraqi-Iranian relations during American invasion of Iraq 2003–2011: a thesis. Nicosia: Near East University, Graduate School of Social Sciences. [In English].

Knights, M. and Williams, E. (2007). The calm before the storm: the British experience in Southern Iraq. Policy Focus. [In English].

Beehner, L. (2007, February 22). The ‘Coalition of the Willing’. Council on Foreign Relations. [Online]. Available from: https://www.cfr.org/backgrounder/coalition-willing [In English].

Mamouri, A. (2013). Competition heats up between Qom, Najaf. Al-Monitor. [Online]. Available from: http://goo.gl/wSbK1x [In English].

Lahunina, I. (2014). Irak: u prahnenni do Kerbely ta Nadzhafa. Radio Svoboda. [Online]. Available from: http://goo.gl/sczLVo [In Ukrainian].

Ivanov, I.I. (2020). Suchasnyi shyizm: politychni transformatsii v Irani ta Iraku. Skhid, (3)165, pp. 45–52. [In Ukrainian].

Shmulevych, A. (n.d.). Chornye znamena Khorasana nad Nefetestanom. [Online]. Available from: http://www.zarodinu.org/site/horasan.htm. [In Russian].

Babak, R. (2012). Iran’s declining influence in Iraq. The Washington Quarterly, 35(1), pp. 25–40. [In English].

Zholkver, N. (2011). Kto kontroliruet neft v Irake. Deutsche Welle. [Online]. Available from: https://www.dw.com/ru/kto-kontroliruet-neft-v-irake/a-14941561 [In Russian].