ЕВОЛЮЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТА ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦІЇ (1946-1958 рр.)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню еволюції зовнішньої та внутрішньої політики Франції у повоєнний період. Вивчаються позиції лідерів провідних держав під час Ялтинської конференції та її наслідки для Франції. Досліджується загальна ситуація у Франції у післявоєнний час та боротьба різних політичних сил. Розкрито участь Франції у заснуванні ООН, отриманні статусу постійного члена Ради безпеки ООН та права вето. Виокремлюється концепція військової політики генерала Ш. де Голля, яка була послідовною доктриною та вже сформувалася в 1949-1955 рр. Аналізується Дюнкерська французько-британська угода про союз і взаємодопомогу від 4 березня 1947 р. Розглянуто чинник американської присутності у Франції та політика допомоги США Франції. Проаналізовано підходи французьких політиків щодо підписання Північноатлантичної угоди. Досліджено розпад французької колоніальної імперії та концентрація її зовнішньополітичної стратегії на розбудові суто європейських структур.

Доведено, що потенціал Франції, незважаючи на її складне післявоєнне соціально-економічне становище, спонукав союзників до врахування її позиції на світовому просторі. Втім, з іншого боку, залежність Франції від допомоги, зокрема, плану Маршалла, робила неможливим відсторонення Франції від участі у геополітичному протистоянні, яке дало початок «холодній війні» та схиляло її визначитись з вибором. Підсумовано, що феномен швидкого відновлення потенціалу Франції після Другої світової війни, успішне поширення «голлізму» є вельми показовими прикладами суттєвого успіху французької дипломатії та ролі особистості в історії, яка здатна досягати неочікуваних результатів. Хоча у ХХ ст. поступово відбувався занепад престижу французької мови як мови дипломатії, маневрування Франції за умов становлення біполярного світу надали цій країні особливо унікальне місце у світовій політиці.