Еволюції становища жінок у Тунісі (до 75-річчя проголошення незалежності Тунісу)
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті, у контексті визнання соціокультурних детермінантів ґендерної історії та критичного аналізу зарубіжних досліджень автором, було зроблено спробу узагальненої характеристики еволюції становища жінок у Тунісі у ХХ – початку ХХІ ст. Саме туніський варіант вирішення проблеми емансипації жінок більшість сучасних дослідників розглядають як найвдаліший приклад для ісламського світу. Представлено погляди як відомих феміністок так і представниць ісламського світу щодо актуалізації проблеми. Показано вплив французської влади на прояви ідей західного фемінізму, а такжо вплив ісламських реформістів на проблеми жіночої освіти та участі жінок у суспільно-політичному житті.
Під час дослідження автором обґрунтовуються наступні висновки, а саме: протягом століття соціальна еволюція туніського суспільства детермінувалася процесом адаптації та зміни традиційних соціокультурних засад до нових історичних умов. Світський режим, що встановився, після проголошення Республіки протягом десятиліття зазнавав тиску з боку ісламської опозиції, яка спочатку існувала в культурно-просвітницькій формі, а в останнє десятиліття ХХ століття оформилося як політичне.
Історія останнього десятиліття Республіки свідчить про те, що соціокультурні традиції стали найважливішим механізмом формування інтелектуальних та політичних цінностей, що сприяють національній єдності. Цей процес визначив як характер, так і етапи жіночого руху, що пройшло становлення в період національно-визвольної боротьби, будучи його складовою. Після проголошення незалежності туніські жінки де-юре отримали політичні та соціальні права. Відбувся процес організаційного оформлення жіночого руху, проте цей рух відчував на собі десятиліття патерналістського контролю під час правління Хабіба Бургіби.
Якісно новий етап пов’язаний із президентством Бен Алі та його політикою: від «керованої демократії» до тоталітарного режиму, що призвело до формування жіночої політичної опозиції. Як зазначалося вище, події 2010-х рр. відкрили перспективи у питаннях подолання ґендерної асиметрії.
Завантаження
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Mernissi, F. (1991). Women and Islam: An Historical and Theological Enquiry. Oxford: Basil Blackwell. [In English].
Vadud, A. (1999). Qur’an and Woman: Rereading the Sacred Text from a Woman’s Perspective. Oxford: Oxford University Press. [In English].
Hladchenko, S. (2020). Mоunira Maya Charrad (New trends in historical science through the prism of personality). Skhid. Historical sciences, 6, (170). DOI: https://doi.org/10.21847/1728-9343.2020.6(170).219948 [In English].
Badran, M. (ed). (2013). Gender and Islam in Africa: Rights, Sexuality, and Law. African Studies Review, 56(2), p. 211-212. [In English].
Ahmed, L. (1992). Women and gender in Islam: historical roots of a modern debate. New Haven: Yale University Press. [In English].
Mohadam, V.M. (2009). Globalization and Social Movements: Islamism, Feminism, and the Global Justice Movement. Rowman & Littlefield. [In English].
Afkhami, M. (eds). (1997). Muslim Women and The Politics of Participation. Syratsuse: Syratsuse University Press. [In English].
Hladchenko S.V. (2015). Problemy demokratychnykh protsesiv zhinochoho rukhu tunis’koho suspil’stva (v uiavlenniakh arabs’kykh doslidnykiv). Naukovyj visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Istoriia, Filosofiia, Politolohiia, 9, P.9-12. [In Ukrainian]
Voronchanyna, N.Y. (1970). Polozhenie zhenschyny v sovremennom Tunyse. Aktual’nie problemy stran Blyzhneho y Sredneho Vostoka. Moskva: Nauka, p. 26-35. [In Russian].
Miahkova, M.Y. (2010). Natsyonal’nyj soiuz tunysskykh zhenschyn kak prymer zhenskoj nepravytel’stvennoj orhanyzatsyy v arabskom myre. Vestnyk Moskovskoho hosudarstvennoho ynstytuta mezhdunarodnykh otnoshenyj, 6, p. 71-78. [In Russian].
Hladchenko, S.V. (2020). Vytoky islams’koho feminizmu. Modern scientific researches, Issue No.14, Part 2. Indexed in Indexcopernicus, Minsk. DOI: 10.30889/2523-4692.2020-14-02-007 [In Ukrainian]
Kuokkanen, R. (2012). Self-Determination and Indigenous Women’s Rights at the Intersection of International Human Rights. Human Rights Quarterly, 34, p. 225–250. [In English].
Zlitni, Sami and Touati, Zeineb. (2012). Social networks and women’s mobilization in Tunisia. Journal of International Women’s Studies, 13(5), p. 46-58. [In English].
Hladchenko, S.V. (2012). Kodeks osobystoho statusu iak prohramnyj dokument emansypatsii tunis’kykh zhinok. Al’manakh istorychnykh doslidzhen’: zb.nauk.st., 2, p. 25-30. [In Ukrainian].
Foutsault, M. (2002). Intellectuals and Power: Selected Political Articles, Speeches and Interviews. Moskva: Prakhis. [In English].
Britannica, T. Editors of Encyclopaedia (2021, September 28). National Dialogue Quartet. Encyclopedia Britannica. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/topic/Tunisian-National-Dialogue-Quartet [In English].
Bourguiba, H. (1984). Haiati 'ara'i va ihati. Tunisia. Al-Matbaa Ar-rasmiia. [In Arabic]
Ovchynskyj, B.Ts. (ed.). (2008). Pekynskaia deklaratsyia OON 1995. [tekst]. Krymynal’noe nasylie protyv zhenschyn y detej: mezhdunarodnie standarty protyvodejstvyia: sb. dokumentov. Moskva: Norma, p. 59-65. [In Russian].
Baliamoune, M. (2012). The Making of Gender Equality in Tunisia and Implications for Development. Washington, DC: World Bank. [Online]. Available from: https://www.openknowledge.worldbank.org/handle/10986/9228 [In English].
Ghannouchi, R. (2016). From Polititsal Islam to Muslim Demotsratsy. The Ennahda Party and the Future of Tunisia. [Online]. Available from: https://www.foreignaffairs.com/artitsles/tunisia/polititsal-islam-muslim-demotsratsy [In English].
Khedija, A., Moghadam, V. (2016). Violence against women and Tunisian feminism: Advocacy, policy, and politics in an Arab context. DOI: 10.1177/0011392116640481 [In English].