“Зіткнення теоретизувань”: Османська імперія у XVIII ст.

Анотація

У статті аналізуються основні соціологічні теорії й концепції стосовно Османської імперії XVIII ст. її політичного, економічного, міжнародного життя. Основні теорії які будуть використовуватися в рамках фактологічного матеріалу: модернізаційна, світ-системна, класова, дивергенційна, історичної соціології, концепція “Великої кривої” Рея Даліо, економічних циклів, описаних згідно методології економічних циклів. Метою статті є перевірка теорій османською практикою і вироблення загальної теоретичної лінії розвитку держави Османів у XVIII ст. Виявлено, що Османська держава пережила у XVIII столітті низку змін, які, на перший погляд були не дуже помітні сучасникам, але які визначили подальший розвиток держави на десятиліття вперед аж до середини кінця ХІХ ст. З точки зору модернізаційної теорії Османська держава зазнала кілька етапів змін, які вже й так докладно досліджені в історіографії: “Епоху тюльпанів” (1703-1730), модернізаційні потуги 1750-1770-х рр., правління Селіма ІІІ (“Нізамі-Джедід”) – які намагалися скопіювати й дорівнятися до європейських інститутів у намаганні відновити військову могутність і вдало протистояти наступу європейців. Через цілу низку причин як суб’єктивного так і об’єктивного або реального характеру ці спроби не дали того результату, який очікували його впроваджувачі, а обмежилися лише певними здобутками, які структурно мало змінили османську державу. Згідно теорії економічних циклів – османи потрапили в низхідну тенденцію ділової активності (як і інші країни), але через структуру економіки та економічну політику зазнали більших збитків, що вплинули на соціальну сферу. З точки зору марксистського аналізу османи залишалися феодальною країною з яскраво вираженим військово-експансіоністським елементом. З точки зору світ-системного аналізу – до кінця століття османи міцно закріпилися в статусі держави напівпериферії, знизивши свій статус до регіональної держави в кращому випадку. З точки зору історичної соціології – османське суспільство почало поляризуватися як територіально (через зростаючу роль місцевих верхівок та пониження влади центрального уряду) та функціонально (через відсутність індустріалізації та асиметричності торгівлі й неадекватності економічної політики влади в османів так і не виник виробничий «третій клас»). Окремо варто виділити концепцію Рея Даліо, яка хоч і відносно популярна в журналістських та наукових колах, але не може слугувати науковою теорією через неверифікованість та понятійну розмитість критеріїв.