Зовнішня політика Ірану у ХХІ ст.: посилення експансіоністських тенденцій

Анотація

Дослідження містить аналіз зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран у ХХІ ст. Звертається увага на економічний і військово-політичний потенціал Ірану, вплив шиїтської ідеологічної доктрини на іранський зовнішньополітичний курс. У статті представлено характеристику інструментів реалізації  контролю і впливу Ірану на держави Близькосхідного регіону (Ірак, Сирія, Ліван, Байрейн, Саудівська Аравя, Кувейт, Ємен) і політичні ісламістські угруповання (іракські Бадр, Катаіб Хезболла, Хашд аль-Шаабі, ліванську Хезболла, палестинські ХАМАС і Ісламський джихад, єменських хуситів, ін.). Аналізується ефективність використання Іраном методів «м’якої сили» для поширення свого впливу у мусульманських державах. Відзначено дестабілізуючу роль Ірану в регіоні Близького Сходу під час подій «арабської весни».

Аналізується інтенсифікація відносин Ірану з КНР і РФ, які досягли рівня стратегічного партнерства і які посилилися після повномасштабного вторгненням Росії в Україну, коли набула очевидних контурів вісь Іран–Китай–Росія. Заради реалізації експансіоністських амбіцій іранська влада пожертвувала конструктивними відносинами з Україною, надаючи відверту військову допомогу РФ – використання іранської зброї (як дрони-камікадзе «Шахед») є доведеним фактом. Причетність іранського режиму до підтримки злочинної війни Росії проти України призвела до розриву дипломатичних відносин між Україною та ІРІ, до погіршення іміджу Ірану на міжнародній арені.

Визначено, що завдяки посиленню свого впливу на Близькому Сході Іран збільшив свою геополітичну вагу, але держави, що знаходяться під впливом Ірану, позбавлені внутрішньої стабільності, зазнають соціального і економічного занепаду.