Сербські військові поселення Нова Сербія та Слов’яносербія на українських землях у XVIII ст. (Частина 2)

Анотація

У другій частині статті мовиться про початкові кроки сербських переселенців у новій Батьківщині після прибуття їхньої першої команди на чолі з І. Хорватом з Австрії до Києва у жовтні 1751 р. Детально розглянуто нормативно-правову базу створення й розвитку Нової Сербії – першого з двох сербських поселень на українських землях Російської імперії. Проаналізовано іменний імператорський указ від 24 грудня 1751 р, в якому викладено концепцію організації поселення сербських переселенців, закладено перший камінь до законодавчого і нормативного підґрунтя, на якому мало відбуватися їхнє облаштування на новому місці. Констатовано, що статус нових підданих у цьому документі визначено як «прикордонна міліція», що є калькою з німецького терміну – «ландміліція». Зазначено, що відповідно до указу Сенату від 29 грудня 1751 р. було вирішено заснувати чотири регулярні полки, «зокрема два Гусарські, а два Пандурські, кожен полк по 4000 осіб, в якому числі піхотних двох полків бути по 1000 осіб гренадерів», детально означено межі нового поселення з прив’язкою до конкретних просторових орієнтирів, а також визначено нормативи для виділення земельних ділянок для поселень та поселенців. Розкрито зміст ще одного важливого нормативного акту – підписаної у Сенаті 11 січня 1752 р. «Жалуваної грамоти Генерал-Майору Хорвату», в якій було остаточно врегульовано засади організації і функціонування нового поселення, надано практичні рекомендації з більшості практичних питань, які виникали протягом підготовки та здійснення облаштування сербів на новому місці. Розглянуто зміст і особливості сенатської «Інструкції» генерал-майору Глєбову від 3 лютого 1752 р., яка містила низку нових положень, спрямованих на уточнення й розвиток проекту поселення. Окрему увагу приділено відносинам сербських поселенців та місцевих мешканців «задніпровських місць», які не були ані простими, ані добросусідськими. Проаналізовано нормативну базу другого сербського поселення на українських землях – Слов‘яносербії, – яке було доручено створювати І. Шевичу та Р. Прерадовичу. Описано перебіг подій, пов‘язаних з початком її заселення сербськими й іншими поселенцями. З’ясовано обставини, які призвели до кінця Нової Сербії і Слов‘яносербії та позначили завершення організованого переселення сербів.