Пограбування культурних цінностей Європи для музею фюрера у Лінці

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

В.В. Солошенко

Анотація

У статті проаналізовано діяльність нацистської «місії Лінц», організацію і підготовку до створення нею «Музею фюрера у Лінці». Берлін, за замислом А. Гітлера, мав стати своєрідним Римом, а Лінц – європейською столицею світового мистецтва. Хоча цьому музею так і не судилося бути створеним, однак проєкт його створення і його дорогоцінні колекції, які у переважній більшості були конфісковані у єврейських родин, заслуговують на велику увагу, а таємниці, пов’язані з цим продовжують хвилювати людство. Велику роль у підборі і формуванні експозицій музею, який перебував у процесі створення, відігравали його керівники. Вони опікувалися ним і відбирали найцінніше з пограбованих колекцій Європи, узгоджуючи наповнення музею з А. Гітлером.


Автор з’ясовує, що експозиції «Музею фюрера у Лінці» складалися переважно з мистецьких колекцій євреїв. Для здійснення відбору цінних творів мистецтва головним критерієм була приналежність екземпляра, за баченням фюрера, до європейського «високого мистецтва».


Досліджуються складові діяльності «місії», окреслені маршрути переміщення творів живопису, що різними шляхами потрапляли до музейних фондів. Крім того, значну увагу у статті приділено ключовим особам, архітекторам, проєкти яких отримали схвалення фюрера, керівникам музею у Лінці – історикам мистецтв та іншим виконавцям, які брали безпосередню участь в організації і здійсненні масштабного пограбування культурних цінностей на території Європи. Зазначено, що метою «місії Лінц» був, окрім іншого, пошук предметів, створених майстрами «арійського» походження. Підкреслено, що створення музею такого роду було спробою довести велич і непохитність Німецького рейху. У статті наголошується, що у ході війни Гітлер планував спорудження культурних центрів у Кенігсберзі і Дронтгеймі (Норвегія). Встановлено, що у Кенігсберзі фюрер хотів заснувати музей з культурними цінностями зі Східної Європи, у Дронтгеймі – найпівнічнішому центрі майбутньої Великої імперії, експозиції новоствореного музею повинні були прикрашати твори німецьких майстрів. Той факт, що музей фюрера у Лінці так і не був побудований, не дає підстав відкидати проведені заходи систематичного грабунку і конфіскації культурних цінностей, які здійснювалися протягом багатьох років панування нацизму.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Солошенко, В. (2021) «Пограбування культурних цінностей Європи для музею фюрера у Лінці», Проблеми всесвітньої історії, (13), с. 190–202. doi: 10.46869/2707-6776-2021-13-9.
Розділ
Статті
Біографія автора

В.В. Солошенко

Солошенко Вікторія Віталіївна – кандидат історичних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Посилання

Puloy, M.G. (1996). High Art and National Socialism. The Linz Museum as ideological arena. Journal of the History of Collections, 8(2), pp. 201-215. [In English].

Ryudel, A. Marodery. Kak natsisty razgrabili khudozhestvennyye sokrovishcha Evropy [Marauders. How the Nazis plundered Europe’s artistic treasures]. [Online]. Available from: http://loveread.me/view_global.php?id=68012 [In Russian].

Uitter, B. Okhotniki za sokrovishchami. [Treasure hunters]. [Online]. Available from: htps://military.wikireading.ru/44191 [In Russian].

Heuss, A. (1999). Kunst und Kulturgutraub. Eine vergleichende Studie zur Besatzungspolitik der Nationalsozialisten in Frankreich und der Sowjetunion. Universitätsverlag C. WINTER Heidelberg. [In German].

Schwarz, B. (2008). Sonderauftrag Linz und “Führermuseum”. In: Raub und Restitution. Kulturgut aus jüdischem Besitz von 1933 bis heute. (Ss. 127-140). Hrsg.: Inka Bertz - Michael Dorrmann. [In German].

Aksenov, V. (2003). Lyubimyy muzey fyurera. Ukradennyye sokrovishcha [Fuehrer’s favorite museum. Stolen treasures]. Leningrad. Neva. Olma-Press. [In Russian].

Mosyakin, A.G. (2014). Ograblennaya Evropa: Vselenskiy krugovorot sukrovishch [Plundered Europe: The Ecumenical Treasure Cycle]. Moskva: Amfora. [In Russian].

Timofeyeva, T.Yu. & Zakharov V.V. “Osobaya missiya Lints”: muzey. kotoryy tak i ne byl sozdan. Istoriya. personalii. Dokumenty [“Special Mission Linz”: a museum that was never created. History, personalities, documents.]. [Online]. Available from: https://ras.jes.su/nni/s013038640012694-1-1 [In Russian].

Soloshenko, V.V. (2019). Art-diialnist Hildebranda Hurlitta yak viddzerkalennia epokhy natsional-sotsializmu [Hildebrand Gurlitt’s Art Activity as a Reflection of the Age of National Socialism]. Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukovi poshuky i znakhidky [International Relations of Ukraine: Scientific Research and Findings]., 28, pp. 231-253. [In Ukrainian].

Verkhnii Dunai [The Upper Danube]. (1943). Dzvin voli [The bell of freedom], 10, p. 2. [In Ukrainian].

Soloshenko, V.V. (2018). Zakhyst kulturnykh tsinnostei u period viin i zbroinykh konfliktiv [Protection of cultural values during wars and armed conflicts]. Problemy vsesvitnoi istorii: naukovyi zhurnal [Problems of world history: scientific journal], 2 (6), pp. 187-205. [In Ukrainian].

Haase, G. (1991). Kunstraub und Kunstschutz. Eine Dokumentation. Bd. 1. Turleback. [In German].

Soloshenko, V.V. (2021). Istoriia, kultura, pamiat u naukovomu vymiri: stan, perspektyvy [History, culture, memory in the scientific dimension: state, prospects]. Materialy II vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Proceedings of the II All-Ukrainian scientific-practical conference]. (Pp. 44-48). Kyiv. [In Ukrainian].

Iselt, K. (2010). “Sonderbeauftragter des Führers”. Der Kunsthistoriker und Museumsmann Hermann Voss (1884-1969). Studien zur Kunst, Band 20. 14 Mai 2010. Köln, Verlag Böhlau [In German].

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають