Криза системи європейської безпеки: причини та наслідки

Анотація

Стаття присвячена аналізу процесів та змін в середовищі європейської безпеки. В результаті російської агресії проти України європейська безпека як система упорядкованих відносин зазнала розбалансування та під час російсько-української війни 2022-2026 рр. перейшла у стан багатофазової кризи.

Результатом критичного загострення протиріч між провідними учасниками системи європейської безпеки стали розрив традиційних зв’язків та перегляд умов і принципів міжнародних відносин між державами-учасницями багатосторонньої взаємодії в широкому європейському просторі. «Українська криза» суттєво вплинула на міжнародні політичні процеси й сприяла загальній дестабілізації глобальної міжнародної системи.

Ідея дослідження полягає у визначенні стадій кризи європейської безпеки як моделі відносин, яка сформувалась у період 1990-2022 рр., та з’ясуванні стану європейської безпеки з точки зору можливості чи неможливості відновлення її структурного формату.

Виявлення політичних і структурних змін на різних етапах кризи європейської безпеки дозволяє стверджувати, що першим суттєвим викликом європейській моделі безпеки, побудованій на засадах поєднання принципів загальноєвропейського співробітництва з синхронізованим розширенням НАТО і ЄС, стала воєнна операція США і НАТО в Югославії (1999 р.), яка символізувала відхід від політичних та політико-правових основ загальноєвропейського процесу.

Загострення протиріч між європейськими і євроатлантичними структурами та Росією супроводжувалося претензіями російського політичного керівництва на визнання особливих, преференційних інтересів у пострадянському просторі, який подавався як зона особливих інтересів та безпекової відповідальності РФ.

Розгортання прямої агресії РФ проти України засвідчило недієздатність моделі європейської безпеки, закладеної в серії документів та багатосторонніх рішень НБСЄ/ОБСЄ, ухвалених упродовж 1975-1999 рр. Мляве реагування більшості держав трансатлантичного простру на загострення кризи в російсько-українських відносинах сприяло фрагментації простору ОБСЄ на локальні зони та осередки. Подальша поляризація в рамках західних об’єднань і союзів засвідчила невідповідність існуючих структур безпеки новим умовам. Відтак, апробована в 1990-2022 рр. модель європейської безпеки перейшла межу, до перетину якої кризу можна було б вважати адаптаційною. Структурні зміни в широкому європейському ареалі визначають неминучість становлення нових форм організації взаємодії між основними акторами в трансатлантичному просторі та Північній Євразії включаючи США, Росію та «європейську трійку» в складі Великої Британії, Франції та ФРН.